Депресія

Що таке депресія?

Це найпоширеніший психічний розлад, від якого в світі страждають майже 300 мільйонів чоловік.

Депресія – це постійний (понад місяць) біохімічний розлад із впливом навколишнього середовища. Назва ця досить узагальнена, так як депресією люди називають досить багато складних станів. Основна відмінність депресії від осінньої хандри, апатії, смутку, проживання втрат, конфліктів – це її важкість та тривалість. Деякі люди досить просто проживають депресивні епізоди, інші  - складно, і не можуть в цей час спілкуватися, працювати, жити повноцінно, тому важливо не знецінювати стан інших людей. Причини виникнення депресії такі ж біологічні, як і в інших захворювань, це не примха, лінь та слабкість, яку можна подолати тільки вольовим зусиллям.

В стані депресії всі процеси в організмі сповільнені, настрій пригнічений, людина не відчуває задоволення та радості, в неї міняється мислення, втрачається сенс життя. Діагностувати депресію може тільки лікар-психіатр, побачити та уточнити ознаки та симптоми може психолог.

Депресивний стан – це реакція людини на трагічні події або травмуюче навколишнє оточення. Депресивний стан може бути викликаний тривалим стресом та тривогою, коли немає впевненості в майбутньому. Під час депресивного стану втрачається віра в можливість змінити життя на краще, втрачається довіра до людей, з’являється песимізм. Саме тому багато людей в цьому стані не звертаються за фаховою допомогою та, іноді, не просять допомоги у близьких людей, залишаючись в ізоляції.

Причини виникнення депресії

Це комплексний розлад і відокремити якусь одну причину складно. Це взаємодія біологічних, психологічних та соціальних причин.

Генетична спадкова схильність означає зону ризику, коли в житті багато стресових факторів, але зовсім не означає, що у людини буде депресія.

Схильні до депресії люди з травматичними подіями в дитинстві: скривдження, насилля, відсутність підтримки.

Вразливі люди схильні до самозвинувачень, низької самооцінки, ті що перебувають у несприятливому соціальному середовищі без підтримки, з якими сталися раптові втрати, ті, що мають серйозні стресові події, які можуть назавжди змінити життя (нова робота, шлюб, розлучення, поява дитини, раптові зміни у зовнішності чи соціальному статусі).

Іноді депресія може бути симптомом якогось захворювання (ендокринні порушення, серцево-судинні захворювання, аутоімунні захворювання та ін. хвороби, що впливають на роботу мозку) або результатом приймання певних ліків (фармакогенна депресія).

У деяких людей розвивається сезонна депресія (сезонний афективний розлад) в періоди, коли недостатньо сонця та яскравого денного світла.

В суспільстві, особливо серед літніх людей, є серйозна стигма депресії. Цей стан знецінюють і за те, що в нього досить складна діагностика, а симптоми дуже різноманітні та можуть суперечити один одному.

Які є ознаки та характерні симптоми депресії?

Депресивні симптоми поділяються на типові (основні) та додаткові. Згідно з МКХ-10 (міжнародної класифікації хвороб), депресія діагностується при наявності двох основних симптомів і не менше трьох додаткових.

До типових (основних) належать:

-           Ангедонія: неспроможність відчувати задоволення.

-           Пригнічений настрій.

-           Психомоторна загальмованість: організм впадає у стан анабіозу, хворому важко займатися навіть простими побутовими справами. Загальмованість руху і думок.

До додаткових симптомів належать:

-           Занижена самооцінка

-           Почуття провини, тривога і відчуття страху.

-           Песимізм.

-           Проблеми з концентрацією.

-           Труднощі в ухваленні рішень.

-           Глікогевзія: поява солодкого присмаку в роті без видимої причини.

-           Проблеми з апетитом, зниження або збільшення у вазі.

-           Проблеми зі сном.

-           Думки про смерть або самогубство.

Саме стійкість та тривалість симптомів, ступінь впливу на функціонування організму та різні сфери життя відрізняють депресію від звичайного тимчасового смутку і сезонних коливань настрою, які трапляються з усіма людьми.

Типи депресії 

Депресія може по різному проявлятися та виглядати у різних людей у різному віці.

Вона може бути тільки один раз в житті (депресивний епізод). Може періодично повторюватись (періодичний депресивний розлад). Тривати хронічно від двох років до десятиліть (дистимія). Проявлятися у біполярному розладі (періодичні зміни гіперактивного піднесеного стану та депресивного). Може супроводжуватися сонливістю та надмірністю в їжі, підвищеною чутливістю, панічними атаками (атипова депресія). Може відчуватися в темні пори року (сезонна депресія). Може бути спровокована вживанням алкоголю та інших речовин, деяких медикаментів та виникати при певних хворобах, та ін.

Як «подолати» депресію?

В цьому питанні ніщо не працює для всіх однаково і універсальної відповіді немає. Лікування депресії залежить від багатьох факторів: вік, стать, стан здоров’я соціальні та психологічні проблеми. Потрібно розібратися що призвело до депресії. А для цього слід проконсультуватися з психологом або лікарем психіатром для постановки діагнозу та супроводження лікування.

Психофармакотерапія показана при тяжких форм депресії та середньо тяжких.
Психотерапія дуже бажана, якщо людину лікувати тільки препаратами, то вона і далі діятиме в житті тим самим способом і так само знову несвідомо може потрапляти в депресивний стан.

Психолог може зробити первинну діагностику та при необхідності порекомендувати лікаря психіатра для підбору медикаментозного лікування або іншого лікаря для виключення тілесних захворювань, що провокують депресивну симптоматику. Психолог допомагає клієнту навчитися критично сприймати депресивні думки, визначити власні життєві цінності та вміти слідувати їм, допомагає зрозуміти причину депресивного стану та знайти шляхи виходу з складних життєвих ситуацій, навчитися прийняттю та вірі в себе, вміти задовільнити власні психологічні потреби та знаходити силу, смисл та ресурс.

Ефективне лікування може поєднувати психотерапію та вживання антидепресантів.

Зцілення має бути комплексним і включати корекцію режиму життя (сон, харчування, відпочинок, залежності)

Наслідки ігнорування депресії

Якщо тривалий час не помічати та ігнорувати симптоми депресії самій людині та її близьким, то ситуація може ускладнитись. Можуть з’явитися серйозні психічні розлади і навіть бути суїцидальні спроби. Іноді бувають розлади харчової поведінки, виникнення фобій, втрачаються близькі та дальні соціальні контакти, є ризик втратити роботу. Людина залишається в ізоляції, відірвана від життя. Іноді важливо, щоб хтось був поруч та правильно підтримав і допоміг пережити цей час.

До речі, клінічна депресія може прискорювати процеси старіння в клітинах і змушувати нас почуватися значно старшими за реальний вік. Про це свідчать результати дослідження понад 2 тисяч пацієнтів, опубліковані у журналі Molecular Psychiatry.

Рекомендації для полегшення стану

Якщо ви помітили в собі симптоми депресії, важливо не замикатися в собі. Важливо подумати хто з друзів та близьких вміє бути приймаючим і теплим. Іноді важлива зміна неекологічного оточення. Комусь варто зробити своє життя більш активним і займатися регулярним спортом, десь бувати. Комусь важливо багато відпочивати і відновлювати себе наодинці.

Дуже важливий інструмент – щоденник. Туди можна записувати свій настрій, описувати свій стан, якісь події, що відбуваються та власне відношення до них, спостерігати за власними змінами, вчитися себе вислуховувати, бути до себе уважним та приймаючим будь-який свій стан. Також щоденник допомагає переносити внутрішні переживання та румінації (нав’язливі повторювані думки) назовні, на папір, а не носити їх завжди з собою. Це дає певне полегшення.

Важливо бути пильним до власних потреб. У людей в стані депресії зникають бажання. Інколи навіть базові: не хочеться пити, їсти, спати, бути в контакті з іншими людьми. І тут важливо дуже чутливо прислухатися до себе, давати собі необхідне для здорового функціонування організму, давати собі найменші приводи до хоч невеликого полегшення стану та радості. При цьому вчитися не топити себе у відчутті провини та сорому. Бути до себе поблажливим та добрим, такий стан не назавжди, а занадто суворе до себе відношення не дасть права на відпочинок та відновлення.

Часто люди не вміють просити допомоги. Їм здається, що вони не мають права на слабкість, що вони немов програють якусь соціальну гру тим, що признають свої тимчасові або довготривалі обмеження. Але кожен з нас має право на підтримку і якщо вам бракує сил та енергії, щоб розплутати внутрішній клубок  почуттів та проблем, то можна це довірити тому, хто знає як це зробити,  наприклад –  звернутись до психолога.