• підлітки

    Селфхарм або самопошкоджуюча поведінка

    Що таке селфхарм?
    Селфхарм (аутоагресія, самопошкодження) – це навмисне пошкодження свого тіла без суїцидальних намірів, що має психологічні причини.

    Самопошкодження може бути усвідомленим чи не усвідомленим, бути звичкою.


    Основні форми самопошкоджень – це порізи, роздряпування. Для цього використовуються будь-які колючі та ріжучі предмети або власні нігті. Рідше – це виривання волосся, удари головою та іншими частинами тіла об стіни та інші предмети, укуси, опіки цигаркою, вогнем та ін.

    Найчастіше, стороннім людям не видно результати селфхарму, тому багатьом помилково здається, що це явище поодиноке, але це не так. Основною групою ризику є підлітки та молоді люди, рідше люди старшого віку. Батьки часто не знають і не бачать схильність дітей до селфхарму, через власну неуважність або потребу деяких підлітків завжди носити одяг, що закриває тіло. Більшість не звертається за допомогою, так як селфхарм (власний та своєї дитини) може супроводжувати почуття сорому, вини, відчуття себе слабким і неправильним.

    Які потреби задовільняє людина\підліток за допомогою селфхарму:
    1. Спроба позбавитися психологічного дискомфорту. Іноді людина не знає як справитись з переживаннями, стресами та іншими психологічними дискомфортами і переключає увагу на фізичний біль, щоб не таким нестерпним був біль душевний.
    2. Отримання задоволення. Знімаючи психологічну напругу фізичними способами людина несвідомо відчуває полегшення.
    3. Специфічна комунікація з собою та оточенням. Бувають випадки, коли людина не може щось донести близьким людям через розмову. Її або не чують, або нехтують діалогом. І люди, найчастіше підлітки, свідомо та несвідомо вдаються до таких специфічних методів донести свій стан, виразити його і, відчувши, можливо, осмислити самому.

    До основних причин належить:
    1. Дисморфофобія (незадоволення власним тілом та зовнішністю). В такому разі від селфхарму найчастіше страждають частини тіла, якими людина не задоволена.
    2. Недостатня увага в сім’ї. Тоді підліток не намагається приховати наслідки самопошкоджень, а навпаки начебто привертає увагу. Іноді це прохання про допомогу.
    3. Зняття напруги, якщо існують невирішені конфліктні ситуації з іншими людьми.
    4. Сильний контроль з боку батьків, відсутність права власного вибору в житті. Селфхарм в такому випадку дає відчуття свободи, значимості і думку, що моє тіло належить мені і я можу його контролювати хоча б таким способом.
    5. Самонаказання, за ймовірні недоліки, зменшення відчуття провини.

     
    Селфхарм не вважається суїцидальною поведінкою, так як не має на меті саме суїцид (хоча це однозначно ризик для здоров’я та життя, особливо коли явище триває довгий час). Селфхарм -  симптом серйозних психологічних проблем, які обов’язково потрібно вирішувати і не можна ігнорувати.

    Як батьки можуть побачити можливі ознаки селфхарму:

    Якщо дитина проявляє якусь невластиву, незвичну поведінку. Більше часу прагне бути наодинці, весь час носить одяг, що покриває все тіло, уникає контактів та розмов, має пригнічений настрій. Це зазвичай не ознаки селфхарму, а ознаки психологічного напруження, яке гіпотетично може призвести до селфхарму, або до інших небажаних наслідків.

    Як можна допомогти дитині:
    Насамперед бути уважним до дитини/підлітка, до його переживань та станів. Реагувати на фізичні зміни: безсоння, втрата апетиту.
    Не знецінювати переживання.
    Бути терплячим. На пошук причин, зміну у відносинах потрібен буде якийсь час. В цей час важливо бути поруч, давати підтримку та турботу, вчитися взаємній довірі.
    Намагатися не порівнювати з іншими дітьми, з собою, з іншими людьми.
    Не звинувачуйте підлітка, себе чи когось.
    Метою розмов має бути не припинення самопошкодження через заборону та тиск, а в першу чергу пошук причин ментальної напруги та дискомфорту.
    Також селфхарм може бути наслідком психологічної травми, з якою також бажана робота спеціаліста психолога та психотерапевта.
    Якщо підліток не готовий на роботу з психологом, на консультацію можуть звернутися батьки, щоб дізнатися більше інформації про селфхарм, знайти можливі причини його виникнення, побачити чи мають самі батьки зараз достатньо стабільності, ресурсу і сил для підтримки дитини.
    Іноді селфхарм може супроводжуватися розладами особистості, в такому разі і при підозрі на суіцидальну поведінку потрібна консультація психіатра.

    В чому полягає робота психолога:
    Насамперед на зміні моделі негативного мислення і сприянні будь-яким позитивним змінам. Отриманні навичок по іншому реагувати на стрес, вміти його витримувати.
    Навчитися не направляти агресію на себе, а конструктивно вирішувати зовнішні та внутрішні конфлікти.
    Знаходяться можливі джерела напруги і конфлікти в сім’ї, проводиться консультативна робота з батьками, якщо самопошкодження відбуваються у підлітковому віці.
    Отриманні навичок саморегуляції власних емоцій, вмінню реагувати не надто сильно та імпульсивно.
    При можливому неприйнятті власного тіла та особистісних рис знаходяться викривлені уявлення про себе та формується адекватна самооцінка.
    Закріплюється позитивний результат спільної роботи.

    Як можна допомогти собі?
    Можна дослідити бажання завдати собі шкоду.
    Розпізнавати та помітити які ситуації, думки, спогади, емоції та відчуття провокують епізод селфхарму.
    Проаналізувати свій стан коли з’являється бажання заподіяти собі шкоду. Чи змінюється дихання, серцебиття, кидає в жар, з’являються нав’язливі думки, хочеться рухатись або зацепеніти.
    Спробувати переключитись на щось інше в цей момент: на фізичні вправи, творчість, прогулянку, розмову з кимось близьким, перегляд відео, зробити дихальні вправи, прибирати і т.д., тут важливо відчути що саме для вас буде зараз доцільним.
    Навчіться робити паузу між своїм бажанням собі нашкодити і поступово збільшуйте ці інтервали. Заповнюйте цей час будь-якими справами, які можуть вас відволікти.
    Вести щоденник самоспостереження та опису своїх почуттів. Це дуже корисний інструмент самодопомоги, він дає можливість навчитися спостерігати за власним  станом трохи зі сторони, та поступовому навчанню не бути захопленим своїми почуттями, а контролювати їх. Також в щоденнику можна аналізувати ставлення до власного тіла, помічати, називати та аналізувати емоції та почуття, та можливі причини селфхарму. Щоденник також допомагає відноситись до себе з прийняттям, турботою, мати зону та територію контролю.
    Зверніть увагу на сон та харчування, чи не розвовсюдилась самоагресія на харчову поведінку чи порушення сну.
    Не залишайтесь в ізоляції, завжди знайдеться людина, яка може вас підтримати і не засуджувати. Це може бути хтось зі знайомих та друзів, хтось з родичів або спеціаліст психолог чи лікар.

    Записатись на консультацію онлайн чи в м. Дніпро:
    0674224480 (viber, telegram)